Лесь Подеревянський. тексты постановок » Онлайн библиотека
Главная Контакты

return_links(2); ?>

Доска объявлений Черниговскои область

Календарь

«    Сентябрь 2017    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 

Популярное

    Лесь Подеревянський. тексты постановок

    28-02-2014, 22:50 | Раздел: юмористическая литература | Просмотров: 4 039 |
    Лесь Подеревянський. тексты постановок


    Блєск і ніщєта підарасів



    Дійові особи:

    Василь: активний підарас-нєформал

    Петро: пасівний підарас-нєформал, полюбовник і друг Василя

    Микита: людожер-ідеаліст

    Марат і Глєб: мандавошкі, які кусають Микиту за яйця. Постійно перебувають на вищезгаданому місці

    Патрікєєвна: дружина Микити, манірна руда блядюга з елементами декадансу

    Миша
    Гриша діти Микити і Патрікєєвни, індивідуально невизначені, брудні і нахабні створіння, які хочуть колотись і нюхати клєй

    Позитивна Енергія: непомітна і миршава хуна, яка іноді сидить на Василі

    Заїбуня: страшна зубаста діаспорська потвора, що проповідує політкоректні цінності міддлкласу, хоча насправді хоче їбатися і гратися у паровозіка

    Головні редактори конкуруючих між собою журналів «Гом» і «Бздюч»: бридкі кретини, продукти постсовкового снобізму

    Телеоператори, стілісти, візажисти, іміджмейкери і проча наволоч



    Дія перша

    Ізбушка в російському стилі, розташована серед мальовничої галявини в нетрях синьо-зеленого кацапського лісу. На загал все дуже схоже на ілюстрації Білібіна до казки про Бабу-Ягу. Книга з таємничою назвою «Хайдеггер» з нетерпінням чекає свого читача, лежачи на пеньку. Біля ізбушкі Василь. Він старанно займається гімнастикою, обтиранням і прибиранням довкілля. Василь – здоровий лоуряка з накачаною тушкою, розмальованою агресивними малюнками. Проста і добра пика Василя дещо контрастує з його суто бойовим фюзєляжем. Це виглядає так, ніби до літака F16 замість його хижої мармизи приставили їбальник від АН-2. З кущів за Василем уважно стежить людожер Микита. Він озброєний армійським біноклем і мішком з мотузкою. Зовні Микита схожий на класичного урку 50-х років, але за цим суворим камуфляжем ховається ніжна душа.

    Василь:
    Недосконалість світу заїбала
    І завела в ці нетрі нас с дружком:
    Ми не бажали більше брати участь
    У змаганні всіх тих нєдоносків,
    Що цілий день тільки і думають про те,
    Яким би робом їм залізти в тєлєвізор,
    В маленьку цю коробочку
    Із сурлом чорнопиким,
    Що продукує цінності духовні,
    А сам, падлюка, зроблен із пластмаси,
    Яка до світу матер’яльного належить.
    З цим парадоксом заїбався я –
    Не хочу більше я дивитись на блядєй,
    На тлі яких опецькуватий недоумок
    Викручує фігури рітуальні
    Своєю сракою колгоспною, в перерві
    Між засіданням в парламенті.
    Там про духовність трохи попиздів –
    І знов біжить співати в тєлєвізор.
    І шо за жизнь в людей, чому не міг
    Він всидіти на місці, у колгоспі?
    Він був би там завклубом, в дівчатам
    Співав би він про кропиву їбучу,
    Що нею був колись відпизджений в дитинстві,
    І з того часу він забуть її не може,
    Бо срака ще йому болить і досі...

    Але хіба один він засмердів
    Повітря наше чисте і прозоре?
    Ось подивись на тьолку дурнувату,
    Що з пацаном на шкірянім дівані
    Пиздять про хуйзнашо. Вона йому:
    «Ги-ги», а він їй: «Ги-ии».
    Так півтори години
    Вони спілкуються. Я йобаний цей ящик
    Затяг в мішку на гору, звідки видно
    Лани широкополі, забудовані потворними
    Будинками для бідних...
    Там я посцяв і трохи покурив,
    А потім пизданув його безжально носаком
    Американського важкого черевика
    (Так раньше в «Крокодилі» малювали
    Жахливих упизднів, що пиздять Дядю Тома).
    І ящик поскакав, як молодий гепард,
    Аж раптом на шляху його з’явилась
    Пружна і біла храмова стіна.
    І вперше тут його зауважав я:
    Він не звернув, він впертим чорним лобом
    Хуйнув об ту стіну і розлетілись
    Із охуєнним вибухом мозги його японські.
    Я ніби чув його останній подих
    І крик: «Банзай тено!», між тим біля стіни
    Вже дітвора цинічно бавилась його кишками:
    Що ж – він жив хуйово,
    Помер – як герой.
    Нам звична жизнь, як старий гєморой,
    А смерть незвична нам, і це – буття закони,
    Бо всяка жизнь – слабенькі виєбони,
    У порівнянні з смертю кожен з нас
    Всього лиш мєлкій і труслівий підарас.

    Але і тут, в місціх цих пасторальних
    Нам спокою нема, я чув, шо репортери
    Шось про нас пронюхали, то, мабуть,
    Цей нєдоносок напиздів, що хвастається
    Всім, який він є успішний,
    А ми його з Петром їбали вдвох –
    Він тільки верещав,
    І нам з Петром на пам’ять
    Подарував по кєпочці.

    Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний ещений «ірокєз». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами.

    Петро:
    - Кукаріку! Кукаріку!

    Василь:
    Прокинувся дружок мій інфантільний
    І криками Аврору зустрічає!

    Микита (з кущів):
    Того не знає він, що замість Єос
    Рожевоперстої – зустріне він мене!
    Щоправда, пальчиків рожевих я не маю,
    Натомвсть маю ніж і м’ясорубку.
    Якщо сюди додати гострі зуби,
    І голоду стабільне почуття,
    Отримаєте ви портрет маньяка...
    Но я не є статевим павіаном,
    Їбаться зовсім щось не хочеться мені,
    Натомість жерти хочеться. Ділємма
    Ця Фрейда не стосується, скоріше
    Природний це протест, шо всі худі пиздять,
    Що жерти нє прєстіжно, а прєстіжно
    Бути стільним, і замість «Блядь!»
    Казати «Вау!» (як на мене,
    Шо «блядь», шо «вау» - один хуй
    Животні звукі).
    Їбать корову тоже нє прєстіжно, а прєстіжно
    Дружить з красівим парікмахєром
    І разом з ним удвох ходить на «паті»
    К стілістам крєативним...
    Тут не хочеш стати людожером –
    Мусиш!, - щоб зжерти все це падло...

    Говорячи це все Микита дрібно, по-собачому чухає собі яйця і те місце, де у людини хуй прикріпляється к тулубу.

    Микита:
    От кляті мандавошки боляче кусають!
    Колись попробував я їх порахувати:
    Світив ліхтариком на хуй, дивився в лупу,
    І склалося переконання в мене,
    Що їх там не багато – може, двійко...
    Одне маненьке, миршаве й гуняве,
    А друге із такой товстою пикой.
    Я їх назвав Марат і Глєб.
    Спитаєте для чого?
    І я вам відповім, що завжди треба
    Персоніфікувати те зло, з яким
    Боротися ви хочете; канкрєтно
    По іменам назвати всіх пройдисвітів,
    Аж потім карасіном їх труїти.
    Або казали опитниє люді,
    Шо сєрной маззю харашо помазать,
    Бо я спочатку кулаком їх пиздив,
    Та тільки синяки набив на яйцях!

    Петро:
    - Кукаріку! Кукаріку!


    Входить Заїбуня. Вона голосно пиздить по мобілці, істерисно милується природою і бавиться всім, що попадає їй під ноги. Зляканий Петро сповзає з даху і тікає.


    Микита:
    От, курва мать, злякала мені здобич!
    Сьогодні день у мене дуже нещасливий,
    До того ж ще Марат і Глєб кусаються...
    Я думаю, що, мабуть, буде дощ...

    Заїбуня (помічає хатинку підарасів):
    Вау! Який чудовий таунхаус із бек’ярдом!
    Я чула, що живуть тут геї симпатичні,
    Шо протестують проти шовінізму чоловічого,
    Вони прес-конференцію збирають...
    Як тільки я про них дізналася, одразу
    Я зустрічі свої сканселювала,
    І драйвувала каром на забаву.
    Я сексу захотіла по дорозі,
    І в піхву файні кульчики запхала,
    Але того мені було замало:
    Я з’їхала з хайвею на леваду,
    І там займалась сексом із стік-шифтом,
    Бо всі чоловіки – то є тварюки,
    Їм тільки факу хочеться від жінки,
    А в мене є душа, і я люблю співати,
    Ще вірші я пишу про Україну...

    Заїбуня істерично сміється, виймає з пизди кульчики, застромлює їх собі у вуха, а потім гепається на газончик і викочується на ньому із дикими завиваннями. Людяний і дещо наївний Василь підбігає до Заїбуні, щоб допомогти.

    Василь:
    - Дама, якщо у вас болить живіт, то я січас зганяю в аптєку за актівірованим угльом. А так ви мені тут всіх мурав’йов подавите.

    Микита:
    Цій суці не угля треба, а хуя!
    Я б задушив її із задоволенням,
    Але у мене принципи гуманні:
    Вбиваю тільки тих, кого я можу з’їсти.
    Але якби я навіть був голодний,
    Я би не став цю кцрву жерти нікагда,
    Крім того, хуй зна як її приготувати,
    Хіба шо в маринаді
    Замочить на тиждень?

    Петро (злякано позирає із-за дверей):
    - Кукаріку, кукаріку!

    Заїбуня:
    - Ааа, ооо, ааа-а!

    Василь:
    - Ая-яяяй, аяя-яяяй!

    Микита:
    - Блядь!


    На галявині раптово з’являються репортери, оператори телебачення тягнуть кабєлі, стілісти і візажисти набігають з усіх боків, з піжонських авт вилазять гламурно вдягнуті редактори журналів «Гом» і «Бздюч» із мікрофонами. Вся ця байда крадеться к Василю. Петро злякано зиркає на них із-за клуні.


    Редактори (перебиваючи одне одного тикають мікрохвоном в добру пику Василя):
    - Кто ви по жизні?
    - Як ви вирішуєте в своєму житті гендерні проблеми?
    - Який ваш любимий бренд одягу?
    - Який коктейль ви пили сьогодні вранці?
    - Чи вважаєте ви себе ньюсмейкером?
    - Чи отділяєте ви гламур від епатажу?
    - Чи любите ви екстрім?
    - Чи є у вас в жині адрєналін?
    - Стіліст лі ви по жизні?

    Василь:
    - ІДІТЬ НА ХУЙ!!!

    Заїбуня:
    - Ааа, ооо, ааа-а!

    Злякані редактори «Гома» і «Бздюча» відступають. Користуючись безладдям, Микита підкрадається до Петра, пхає його в мішок і тікає. Петро висовує голову з мішка і співає.

    Петро:
    Нісьот мєня ліса
    В дальокіє лєса!

    Микита пиздить Петра по голові і хижими стрибками мчить в лісові хащі.




    Дія друга

    Хата Микити: брудне приміщення, запаскуджене шприцями, тюбіками з клєем, подертими плакатами різних рок-груп, дешевими резиновими тьолками, людськими черепами і кістками та іншим мотлохом. За брудним столом, застеленим клейонкою (на якій намальовані розочки) сидять вдягнуті в майки з черепами і шкіряні косухи діти Микити – Миша і Гриша. Вони ширяються шприцями і нюхають клєй, в такий спосіб безвідповідально розтринькуючи своє хуйове здоров’я. Жінка Микити, Патрікєевна – руда шльондра в чорних калготках, чорному капелюшку і засмальцьованому халаті – бавиться курінням папіроски з маріхуаною, що стирчить на довжелезному мундштуці. Вона була б схожа на Зінаїду Гіппіус, якби та з циганами бомжувала на вокзалі. В цю сімейну ідилію раптово вривається Микита, який як торнадо, вбігає з мішком в хату.

    Микита:
    - Ану, прєкратіть разложєніє, січас будем обідати!

    Патрікєевна:
    - Миша, Гриша, папа приніс ням-ням!


    Микита розкручує мішок. З мішка з’являється пещена голівка Петра. Петро кліпає оченятами і крутить головою, як дурна курка.

    Петро:
    - Вау, як круто! Ви кто, готічєскіє екстремали?

    Патрікєевна:
    - Ми куртуазниє маньєрісти.


    З цими словами Патрікєевна кокетливо пускає дим в обличчя Петру. Микита дістає з шухляди важку чавунну м’ясорубку і робить спробу прикрутити її до стола з клейонкою.

    Миша:
    - Папа, скільки можна, ми вже подуріли од того м’яса.

    Гриша (із снобістськими інтонаціями в голосі):
    - А я вопщє хочу овощі!

    Микита (повчально):
    - Якщо батько людожер – то і діти тоже мають бути людожери. Тоді з вас будуть люди. Настоящі мущіни. Бо бачите, шо кругом робиться? Кругом одні стілісти, парікмахєри, кріейтори – підари разні.

    Патрікєевна (жеманно):
    - Красота спасьот мір.

    Микита:
    - Но спочатку я їх всіх іззім.

    Петро:
    - Ха-ха-ха – как прікольно!

    Миша:
    - Папа, а можна бути підарасом і одноврємєнно людожером?

    Микита:
    - Іс-клю-че-но!

    Петро (жеманно):
    - Ой. Как інтєрєсно. Можна, я попробую?

    З цими словами Петро спочатку висовує з мішка мізінчик з довгим пофарбованим нігтем, який негайно хтиво пхає собі в рота, а згодом вистромлює елегантну волохату ніжку.

    Патрікєевна:
    - О, закрой своі блєдниє ногі!

    Микита (до Миші):
    - А ти чтого, пацан, інтєрєсуєшся? Дивись у мєня!

    Миша:
    - Так. Інтєрєсно, папа.

    Микита:
    - Кушать хочеш?

    Миша:
    - Нєа. Так, чіста по приколу.

    Микита:
    - Дебіл. (До Гриші): - і ти тоже дебіл. Кругом дебіли. Блядь, дєло всєй жизні накривається пиздою.

    Микита у розпачі хуярить м’ясорубкою в заммизгану стінку, котру прикрашає плакат з написом «Депеш Мод». В тому місці, в яке влучила м’ясорубка, з’являється діра. В діру одразу струменіє сонячний промінь.

    Петро:
    - Кукаріку!

    Патрікєевна:
    - Ти, придурок, качумай свої галліцизми.

    Петро (грайливо):
    - А то что будєт?

    Патрікєевна:
    - Нос аткушу!

    З цими словами Патрікєевна хижо клацає зубами в небезпечній дистанції біля напудреного носіка Петра. Петро від несподіванки голосно пердить.

    Петро:
    - Ой. Ізвінітє. Я, кажется, пукнул.

    Микита грізно підходить до Петра, небезпечно граючись важким тесаком.

    Микита:
    - Це тобі нє кажется!

    В цю отвєтственну мить двері хатинки відлітають нахуй від страшного удару і в проломі, в переможному сяйві золотої сонячної пилюки, з’являється Василь. Він схожий на роздратованого сенбернара. На плечах у нього сидить Позитивна Енергія. Позитивна Енергія плигає з Василя на підлогу і рішуче пиздує в хату. Там вона здирає зі стін плакати, проколює шприцем развратних резинових хун і підмітає вєніком сміття, яке складається, головним чином, з шприців, тюбіків клєя, людських черепів та інших кісток. Потім Позитивна Енергія відкриває вікна і ставні, і похмура оселя людожерів заливається сонячним сяйвом. В цьому сяйві стоїть Василь в позі Кінг-Конга і пиздить себе кулаками в груди. Від кулаків і грудей струменіють свтлі промені, в яких несамовито грається пилюка. Із-за могуньої спини Василя визирають редактори «Гома» і «Бздюча» і Заїбуня, яка повністю ще не оговталась після своїх статевих пригод. Василь страшно кричить, як Кінг-Конг.

    Василь:
    - УУ-УУУ-УУУ!!!

    Заїбуня:
    - Ааа-ооо-ааа!

    Від їхніх криків стіни людожерської хатинки падають, здіймаючи при падіння титанічну куряву. Залякані людожери падають навкарачки. З того боку, де метушаться редактори, чути крики: «Ти, долбойоб, де камера?», - дзвін важкого софіта, який гепнувся комусь на ногу і волаючий про допомогу крик: «Блядь!».

    Миша і Гриша, які очуняли після першого потрясіння, повставали з брудної підлоги і всілися під стіл, закритий клейонкою. Там їм зручно хтиво лапати Позитивну Енергію і пригощати її косяком. Екзальтована Заїбуня з криками: «Сестричка!» обнімається з рудою курвою Патрікєевною. «Чого ви там сидите?», – кричить Заїбуня хлопцям. – «А нумо, всі вставайте, будемо гратися в паровозіка», - і сама становиться попереду – паровозом. Патрікєевна тримає її за талію, а за неї тримається Позитивна Енергія. Далі ідуть Миша і Гриша, а замикає поїзд Василь в ролі останнього вагона. Він хтиво лапає підлітків, яким це лапання вочевидь подобається. Микита, який сидить навкарачках, як це полюбляють робити зека на зоні, качається взад і вперед, охопивши руками гострі вуха, весь віддаючись солодкому почуттю горя.

    Микита:
    - Вся жизнь коту під хвіст. Вся жизнь.

    Паровозік:
    - Чучу-чучу-чучу!..

    Петро ніжно пестить Микиту по голові.

    Петро:
    - Нє плачь, дядя. Ми отдохньом, ми отдохньом.


    Заїбуня свистить паровозом. Паровоз їде в бік сонця. Петро зустрічаєсонце переможними криками.

    Петро:
    - Кукаріку-кукаріку!

    Микита (плаче):
    - От курва мать, Марат і Глєб кусаються!


    Завіса.скачать dle 11.3
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
    Разместил: laven-90

    Добавление комментария

    Ваше Имя:*
    Ваш E-Mail:*
     
    • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
      heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
      winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
      worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
      expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
      disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
      joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
      sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
      neutral_faceno_mouthinnocent
    Введите код с картинки:*
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Яндекс.Метрика
    Powered by © 2014